ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ
Петро Сагайдачний був родом із Галичини, народився в родині православного священика. Невдовзі юного шляхтича віддали навчатися до однієї з православних шкіл старовинного міста Самбора. Змалку навчався військової справи, був високоосвіченою, інтелігентною, глибоко релігійною людиною. На Запорозькій Січі мав величезний авторитет. Залізна дисципліна, яку всіляко підтримував Петро Сагайдачний, зробили свою справу досить швидко. Військо стало якісно найкращим в Європі. Надзвичайну сміливість козаки тепер стали поєднувати із тактичними та стратегічними факторами військового мистецтва. Османська імперія страждала від походів Сагайдачного, особливо нападів з моря.
Він реформує козацьке військо, на базі окремих загонів організовує регулярне військо з суворою дисципліною, розробляє стратегію та тактику антитурецької боротьби.
Морські походи під началом Сагайдачного, коли козацькі чайки з’являлися раптово у стін Стамбула та “скурювали мушкетним димом столицю турецького султана”,- як писав сучасник, викликали справжній жах у ворога.
І що найважливіше – козацький десант звільняв православних полонених, що томилися в тяжкій турецько-татарській неволі.
В 1606 році відбулося взяття Варни з моря, і Запорозьке Військо проголосило Петра Сагайдачного Гетьманом України. У 1616 році відбувся історичний похід на Кафу, турецьку твердиню в Криму з найбільшим в імперії ринком рабів. Річ Посполита рахувалася з козаками вперше за довгу історію існування Січі.
У 1618 році Петро Сагайдачний підійшов до Москви, здобувши попередньо ряд міст, і розпочав разом з поляками фінальний штурм, однак невдовзі відмовився руйнувати столицю православного народу. Отримавши політичні дивіденди, він сподівався на виконання Польщею обіцянок про вольності. Однак та не дотримала слова, і Сагайдачний відмовився допомагати Варшаві. В битві під Цецорою на території Молдавії проти турків у 1620 році шляхта була розгромлена, а в наступному 1621 році 200 тисяч турецько-татарського війська підійшли до Хотина. Без запорожців Річ Посполита виглядала приреченою. Король благав допомоги, і український гетьман відвернув загрозу, таким чином врятувавши всю Європу від поневолення. Турецька сила могла надовго захопити Річ Посполиту, а потім і сусідні країни. А в першу чергу могла постраждати Україна. Важке протистояння давалося взнаки і полякам, і козакам. Петро Сагайдачний проявив себе в цій війні як неперевершений військовий стратег і тактик.
Сагайдачний прагнув відновити значення Києва як православного та культурного центру, він підтримував діяльність лаврського митрополита Єлисея Плетенецького і створений ним навколо друкарні Києво-Печерської Лаври гурток учених, друкарів, письменників.
В 1620 року завдяки своєму авторитету він домігся, що Єрусалимський патріарх Феофан висвятив на єпископів кількох священиків, зокрема й Мелетія Смотрицького, і відновив зліквідовану унією 1596 року Київську митрополію, висвятивши на митрополита Київського і Галицького Йова Борецького.
За п’ять днів до смерті, що настала 20 квітня 1622 року, Сагайдачний у присутності Йова Борецького та нового гетьмана Олефіра Голуба склав тестамент, у якому заповів своє майно, зокрема 15000 золотих, Київській і Львівській братським школам.
Поховано його у Богоявленській церкві братського Богоявленського монастиря.
підготував: Антон Волошин