ЯКІВ ШАХ
Яків Шах — запорозький низовий Отаман другої половини XVI ст., побратим Івана Підкови, з яким ходив походом на Молдавію (1577), в 1576 — 1577 роках розгромив на Дніпрі татарського посла, який повертався з Москви. Шах не лякаючись кари, яку поніс Підкова, вирішив помститись за Гетьмана Підкову : напасти на Волощину.
Взяв в облогу Бухарест і наказав видати тих, хто був винний у смерті гетьмана Підкови. Йому було видано одного бояра і 17 інших. Він наказав обрізати їм ноги і вуха і повісити перед церквою св. Миколая і наказав над ними на церкві написати: “так караються зрадники і віроломці,які проливають невинну християнську кров.”
Коли новина про це дійшла до Константинополя, султан Амурат і кримський хан зажадали страти Шаха і скасування козацтва. Султан їхній вимагав через посланців своїх відшкодування від Короля Польського, а проміж тим дав наказ арештувати всіх купців польських і руських, які вели торгівлю в Молдавії, Валахії і в Криму. Король Польський, приступаючи до задоволення Турецьких вимог, віддав Гетьмана під суд і насланим до військового Малоросійського Трибуналу універсалом звелів старшині Генеральній судити Гетьмана. Він був усунений від Гетьманства і засуджений на довічне ув’язнення в монастир Канівський, де по волі своїй посвячений у ченці і скінчив життя спокійно у чернецтві 1583.